У читальному залі бібліотеки Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка пройшов захід, присвячений Дню української писемності та мови.
Зі вступним словом до присутніх звернулася викладач української мови і літератури Фахового коледжу академії Лариса Рац. Вона здійснила короткий екскурс в історію виникнення свята і наголосила на особливій важливості ролі рідної мови у наш непростий час. Розмову продовжила її колега, викладач англійської мови Ірина Ліщук, котра підняла гостру проблему перенасичення української мови англіцизмами.
Про складний історичний шлях поневірянь рідного слова і про значення української мови як засобу спілкування і символом боротьби за власну незалежність та ідентичність говорила завідувач бібліотеки нашої академії Юлія Стрельчук, яка підвела присутніх до перегляду документального фільму «Соловей співає. Доки голос має».
Цей фільм є новаторським та монументальним дослідженням проблеми мовного питання в Україні. Автори аналізують мовну ситуацію не в звичайній, поширеній формі протистояння політичних сил, а досліджують значно глибші причини та наслідки нинішньої конфронтації довкола української мови. Автори фільму намагаються знайти відповідь на запитання: «Чому спілкуватися в Україні 21 століття українською мовою для багатьох громадян є нонсенсом, чому ці громадяни відчувають відторгення та спротив?».
Щоб відповісти на це запитання, творці докуменального фільму занурюються вглиб історії та досліджують, об’єктивно руйнують міфи, які століттями насаджувалися як єдина істина щодо меж, сфер носіїв української. Як часто вам доводиться чути поширене «Какая разница, на каком языке», «Мова не має значення», «Українською спілкувались лише в селах», «Української ніколи не було в Києві»? Чи замислюється кожен з тих, хто ретранслює ці ідеї, що насправді вони були майстерно інтегровані в суспільну думку пропагаднами Російської імперії, Радянського Союзу, Російської Фередації? І головне – чи замислюються їх ретранслятори, навіщо? Якщо мова і насправді не має значення, тоді чому протягом багатьох століть кожен із загарбників українських земель намагався, в першу чергу, ліквідувати українськ мову, вдаючись до витончених методів лінгвоциду?
Автори фільму вперше в історії української документальної журналістики аналізують українське мовне питання через призму досвідів інших країн, зокрема Білорусі та Ізраїлю. Історія цих держав доводить думку про те, що мова була, і особливо гостро сьогодні є одним із головних факторів національної безпеки та цілісності кожної країни, а також вирішальним фактором у стані гібридної війни, в яку втягнуто Україну.
Новаторською особливістю фільму, присвяченому мовному питанню, є його добра, неагресивна тональність. Адже завдання, яке ставила перед собою творча група, не загострювати конфліктну ситуацію, а привернути увагу до потреби поширення правдивої історії та перевіреної інформації. Творча група у складі Лесі Воронюк, Сергія Кримського, покійного Олексія Долі, Сергія Мартинова, Анастасії Федченко, Демида Єлізарова, Валентина Грінберга, Олександра Ткачука, Романа Гоменюка, Дениса Костандова, Дениса Олейніка та інших працювала над фільмом з 2017 року. Фільм знімався в Україні, Білорусі, Ізраїлі, США, Великобританії за підтримки благодійного фонду «Кращим бути», генерального директора ТОВ «Рома» Романа Клічука, Чернівецької міської ради, виконуючого обов'язки голови Чернівецької ОДА Михайла Павлюка, Управлінню молоді та спорту Чернівецької ОДА, Олександра Юркова та громадської спілки «Музичний Батальйон», благодійного фонду «Коло», Організації українських жінок у Великобританії, Навчального центру «Десна», Інституту української мови НАН України, Посольства України в Державі Ізраїль. Виготовлено громадською організацією «Всесвітній день вишиванки».
