Екскурсійна поїздка до міста Львова

У суботу, 9 березня, для здобувачів освіти фахового коледжу та академії відбулася екскурсійна поїздка до міста Львова.

Місто лева зустріло нас прекрасною сонячною погодою та привітними людьми.

Впродовж перших кількох годин усі охочі гуляли історичним центром Львова.

Під час екскурсії ми побували в Італійському дворику, копальні кави, на фабриці шоколаду, прогулялися Площею Ринок.

Організатор екскурсійної поїздки: Сергій Колісецький.

Уже незабаром відбудуться екскурсії до міста Івано-Франківська та Карпат!

 432117358 1027630332156445 8569878276100478604 n
 432204001 1027630362156442 7564159686124081121 n
 432218295 1027630442156434 6579144591057393883 n
 432248152 1027630412156437 7913054690155831837 n
 432256187 1027630475489764 1448464461980653891 n
 432333582 1027630388823106 2053692603464484043 n

ТОБІ, ВЕЛИКИЙ НАШ ТАРАСЕ, НАШ БІЛЬ, І ШАНА, І ЛЮБОВ

Цьогоріч минає 210 років від дня народження генія українського слова Тараса Шевченка. Вшанувати Великого Кобзаря зібралися науковці та студентство Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка та кременчани – всі, для кого підготували традиційний святковий концерт виконавці-солісти і музичні колективи нашої Альма-матер у Концертному залі Гуго Коллонтая.

Відкрили програму знаменита пісня Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні оркестру народних інструментів та зведеного хору (керівники Надія Найчук та Інна Ратинська) й урочиста процедура покладання квітів до погруддя Поета на подвір’ї Академії. Продовжив виступи інструментальний твір Валерія Марченка «Вечорниці» (керівник та диригент Надія Найчук) та солістка Ілона Яловська з піснею «Наталка Полтавка» з однойменної опери Миколи Лисенка.

Оскільки аранжування всіх трьох творів здійснив викладач Валерій Яскевич, який тепер зі зброєю в руках захищає нашу землю від ворога, то цілком логічно, що черговий цикл програми носив тематику війни, яка змінила нашу свідомість і спонукала до переосмислення життєвих цінностей. Усіх полеглих воїнів, які поклали свої життя за світле майбутнє України, вшанували хвилиною мовчання.

Скрипаль Олег Дацюк і піаністка Юлія Мельник з «Мелодією» Мирослава Скорика та вокальний ансамбль «Криниченька. (керівник Надія Русакова) з «Молитвою за Україну» Людмили Бабійчук на вірші Василя Дутчака змусили глибше задуматись про непросту долю нашого народу.

Своє слово про Шевченка сказав виконувач обов’язків директора Фахового коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, доцент Роман Дубровський.

Віночок пісенних виступів продовжив соліст Іван Петручик: українська народна пісня «Ох і не стелися хрещатий барвінку», концертмейстер Інна Чорноока, клас викладача, заслуженого артиста України Миколи Швидківа; «Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле» Левка Ревуцького на слова Т.Шевченка у супроводі капели бандуристів під керуванням Ірини Харамбури та «Молитва» на слова Володимира Забаштанського в обробці Ольги Вальчук та аранжуванні Андрія Семеляка.

Емоційно торкнулися невмирущого Кобзаревого слова жіноче вокальне тріо з керівником Аллою Афанасенко та концертмейстером Аллою Савчук (музика Миколи Лисенка «По діброві вітер виє») та камерний хор під цією ж орудою (музика Григорія Давидовського, аранжування Дмитра Котка «Розрита могила»). Володимир Танін доповнив Тарасове слово піснею Петра з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка у супроводі струнного квінтету (керівник Неллі Галішевська). А Макарій Гусак представив один із найбільш знаних творів світової оперної класики «Granada» Lara Agustína (клас викладача Неллі Галішевської, концертмейстер Любав Головінська).

Весняного настрою додали присутнім сопілкарі Мар’яна Томашівська та Ірина Матвійчук інструментальним твором Германа Біфтінга «Весна», ансамбль окарин – «Подільською полькою» Валентина Буко та інструментальний ансамбль – «Буковинською полькою» Василя Попадюка (обидва – під керівництвом Мар’яни Томашівської).

Яскраві народні нотки до програми внесли ансамбль народного танцю «Горлиця» (керівник Андрій Медецький), який продемонстрував свою хореографічну перлину «Гуцульський танець»; народний хор з українською народною піснею «Не ламай калини» (керівники Галина Левицька та Мар’яна Моронжук, концертмейстри Василь Райчук та Павло Яловський).

Палке поетичне Тарасове слово звучало з уст Павла Левицького, котрий прочитав уривок з поеми «Сон» та «Осії. Глава XIV (Подражаніє)», і ведучих, які тематично чергували твори українських авторів.

Пісня «Єднаймося, люба родино» Віталія Газінського та Михайла Калинюка у виконанні народного хору (керівники Галина Левицька, концертмейстри Василь Райчук та Павло Яловський) спонукали гостей свята ще раз подякувати всім тим, хто стоїть на обороні нашої країни та забезпечує її функціонування в такий складний час: Збройним Силам України, Національній гвардії, волонтерам, парамедикам, працівникам ДСНС, поліцейським, тим, хто ціною власного життя наближує нашу перемогу.

Завершили програму виступів чоловічий вокальний ансамбль (керівник Алла Афанасенко) із символічною молитвою Дмитра Бортнянського «Господи, дай миру», соліст Володимир Іванюк у супроводі симфонічного оркестру (керівник та диригент Володимир Козачок) із піснею «Чернець» Тараса Шевченка та Михайла Вериківського, камерний оркестр під керівництвом Володимира Козачка у фортепіанному супроводі Юлії Мельник із драматичним твором Мирослави Шентюрк «Сльози» та кантатою «Радуйся, ниво неполитая» Тараса Шевченка і Миколи Лисенка.

Тож Шевченкове слово живе, пробуджує почуття національної гідності та честі, шани до рідної культури, мови, звичаїв,.кличе нас до боротьби, вчить любові до волі та рідної землі, вірі в її гідне майбутнє. А ми з особливою шаною гордимося, що наша Академія носить високе ймення Великого Кобзаря.

Вели програму Надія Нікішкіна і Микола Микулинець. Автор сценарію ¬і режисер-постановник – Паввло Левицький. Звукорежисер – Лев Харамбура.

429962531 428583029680136 7475028042435146412 n 430079679 428582766346829 1150228922040344157 n
430887688 428583463013426 8984670898476453786 n 431506654 428582879680151 6137562903842357614 n
431544021 428583723013400 4342725009799345642 n 431568932 428584479679991 6592834362098563848 n
432102178 428583043013468 2614397472611291536 n 432114905 428583916346714 3091903962637447383 n
432118303 428583276346778 2647234241254089424 n 432145042 428582719680167 309240238831660104 n
432181919 428584543013318 5834001402840927636 n 432204351 428583219680117 3018506890799350993 n
432210976 428583016346804 4017752443746265720 n 432240738 428582813013491 3357023220180401644 n
432259854 428584373013335 7520583602733357993 n 432267644 428584159680023 7699946369852584575 n
432270755 428582783013494 5375450421533437565 n  

 

Змагання з футзалу серед здобувачів фахової передвищої освіти

5 березня у спортивному залі КОГПА ім. Тараса Шевченка відбулися змагання з футзалу серед здобувачів фахової передвищої освіти.

Участь брало 6 команд, а саме:

- 11 Фк

- 21 Фк

- 31 Фк

- 41 Фк

- 11 Ток

- збірна 21- 31Ток груп.

У напруженій боротьбі призові місця взяли такі команди:

ІІІ-тє місцем 21-Фк

ІІ-ге місце 11-Ток

І-ше місце 41- Фк

Матчі обслуговували:

- головний суддя Василь КОХАНЕЦЬ;

- секретар Андрій САЄНКО.

Переможці були нагороджені грамотами, призами та кубком завідучою відділенням Оленою НОВАК.

Циклова комісія Фізичного виховання дякує студентській профспілці за надані призи.

431080393 1024341095818702 787935189845966977 n 
 431137974 1024341052485373 6466720392793554275 n
 431462509 1024341145818697 4828312870551038331 n
 431480705 1024340959152049 2089139056219344614 n

ЙОГО ПІСНІ ПРОДОВЖУЮТЬ ЗВУЧАТИ І ДИВУВАТИ СВІТ…

Сьогодні у Володимира Івасюка був би 75-річний ювілей… А в затишній читальній залі бібліотеки Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка зібралися небайдужі прихильники його творчості, щоб послухати історії про легендарного буковинського соловейка та його дивовижні пісні.

Дійство підготували і провели креативні студенти 11-Мк групи Фахового коледжу академії зі своїм груповим керівником Людмилою Яловською та ведучими програми Вікторією Олелею та Кариною Мартинюк.

На світанку весни, 4 березня 1949 року, у містечку Кіцмань, що в мальовничому буковинському краї, наповненому запахом пахучих смерек, які своїм верховіттям торкаються синього неба, духмяних гірських трав і розкішних квітів на схилах кришталевих потоків, а над Прутом і Черемошем торжествують музи, у привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків з’явився на світ син Володя.

Великі таланти народжуються й виростають у місці, де раніше вже народжувалися світочі. Тому цілком закономірно, що талант проростає в освяченому Богом місці. Адже будинок Івасюків було збудовано на тому місці, де колись жила родина класика української музики Сидора Воробкевича.

Володимир Івасюк мав неосяжний талант від Бога творити пісню, відчувати й відтворювати у ній людські думки та почуття. Він започаткував нову сторінку української пісенної творчості, надавши пісні пружні крила.

Ще з раннього дитинства у хлопчика виявилися неабиякі здібності до музики: Володя поступово оволодів грою на скрипці, фортепіано, гітарі, кларнеті та віолончелі. Дуже любив він слухати класичну та естрадну музику. Навчаючись у 9 класі, він разом із хлопцями та дівчатами своєї школи створив перший гурт «Буковинка», який виконував пісні Мирослава Скорика, Олександра Білаша і перші твори самого Володимира Івасюка.

Згодом, під час навчання в Чернівецькому медичному інституті, він стає одним з музикантів оркестру народних інструментів «Трембіта», камерного оркестру інституту, аматорського вокально-інструментального ансамблю Вижницького будинку культури «Смерічка», який організував великий ентузіаст естради Левко Дутківський. Солістами ансамблю були Назарій Яремчук та Василь Зінкевич. «Смерічка» стала для Володимира Івасюка його творчою лабораторією, куди він приніс свої перші пісні, які згодом стануть вітчизняними і світовими хітами. Так, пісенна перлина «Червона рута» стала піснею року в СРСР на Всесоюзному конкурсі «Пісня-71». На заключному концерті разом з Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком свою «Червону руту» виконував і сам автор.

У 1971 році режисер Роман Олексів зняв у Карпатах перший український музичний фільм « Червона рута», у якому головні ролі виконали Софія Ротару та Василь Зінкевич. У фільмі звучать пісні Івасюка «Водограй», «На швидких поїздах», «Я піду в далекі гори», «Червона рута»

Серпень 1974 року приніс перемогу і Гран-прі першій українській пісні «Водограй», яка прозвучала на Міжнародному пісенному фестивалі-конкурсі у польському Сопоті у виконанні Софії Ротару і де у складі радянської делегації був її автор.

Під час навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі Анатолія Кос-Анатольського В.Івасюк пише музику до вистави «Прапороносці» за однойменним романом Олеся Гончара. Ця тема дуже вразила композитора. Так народилася його знаменита «Балада про мальви».

Через три роки побачили світ платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня».

Коли Володимирові Івасюкові було лиш 30 років, його пісні вже перемагали на міжнародних фестивалях, величезними тиражами виходили його платівки, а талант і його слава були у розквіті, – якось раптово, безглуздо, жорстоко і неоправдано життя його обірвалося на найвищій ноті. Бо вороги не спали: вони боялися величі і слави українського слова і музики, незбагненної любові, яку запалював своїми творами яскравий український митець…

Його не стало – і це призвело до нечуваної в ті роки непокори владі. Кажуть, що такого людного похорону не було у Львові з часів прощання з митрополитом Андрієм Шептицьким.

Його ненавиділи живим, і його боялися мертвим. Могилу тричі підпалювали. Влада заборонила виконувати його пісні, навіть встановити надгробок на могилі. Пам'ятник на Личаківському цвинтарі постав лише через 10 років після смерті митця.

Через 10 років «Червона рута» стає назвою однойменного пісенного фестивалю у Чернівцях. 3 березня 1994 року перший Президент незалежної України Леонід Кравчук підписав Указ про присудження Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Посмертно…

4 березня 1999 року у Чернівцях відкрито Меморіальний музей Володимира Івасюка. У березні 2009 року Указом Президента України Віктора Ющенка Володимиру Івасюку присвоєно звання Герой України. Посмертно…

На могилі композитора завжди пломеніють живі квіти…

А в славетній читальній залі нашої бібліотеки звучали його немеркнучі твори у виконанні Іванни Журибіди («Там за горою, за крем’яною»), Володимира Таніна та чоловічого квінтету («Капелюх»), Марічки Скоропляс («Я піду в далекі гори»), Соломії Біденко («Балада про мальви» на вірші Богдана Гури), Єлизавети Голуб, Марти Кучерук та Арсенія Мінайлюка («Пісня буде поміж нас»).

Вірш-присвяту «Володимиру Івасюку» Л.Тернівської прочитала Ольга Завальнюк.

На завершення програми її учасники виконали вічно живу «Червону руту», яку із задоволенням підхопили всі присутні у залі.

…Музика Володимира Івасюка створена лише від серця, від любові до життя, до людей. Вона довірлива, щира та справжня. Скільки краси в цій чарівній мелодії, скільки мудрості у простих словах.

Його «Пісня буде поміж нас», і вічно «У Карпатах ходитиме осінь» й встелятиме нам шлях «Жовтим листом», ми ще довго триматимем в руці «Два перстені», щоб подарувати один «Золотоволосці» , віритимемо, що «Лиш любов цвіте один - єдиний раз», подумки разом стоятимем біля «Водограю» чи « Підем в далекі гори» шукати «Червону руту».

428518875 1023176012601877 4808235384942716387 n
431070050 1023176595935152 782550358868030978 n
431075061 1023176239268521 8729591227229044279 n
431167491 1023176162601862 1244998589357913329 n
431173031 1023175905935221 181778263050366238 n
431186078 1023175972601881 1423338259497113504 n
431236974 1023176052601873 4324515872704092161 n
431310309 1023176379268507 5445690342764906038 n
431526146 1023176329268512 5524498475094868603 n

 

КОЛИ БОЛИТЬ ДУША ЗА УКРАЇНУ

Таку назву носив виховний захід, приурочений роковинам початку збройної агресії Росії на землі нашої Української держави. Його підготували і провели студенти 21-ТОк групи Фахового коледжу Кременецької гуманітарно-педагогічної академії Ім.Тараса Шевченка разом із груповим керівником Тетяною Нікіфорчук, аби з болем згадати той день, який змінив наше життя, долю нашої країни і кожного з нас.

Програму Дня пам’яті розпочали ведучі Ангеліна Людвік, Дарина Корчевська, Марія Василюк, Катерина Казмірук, Ірина Новосад, Тетяна Панчук, Софія Рись, Ангеліна Бойчук. Вони віддали данину пам’яті тим, хто віддав своє життя за мир та свободу нашої України. Адже 24 лютого минуло 730 днів від початку злочинного повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку москва розпочала проти України 10 років тому з окупації Криму. Своєю збройною агресією росія розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі.

Україна та український народ переживають важкі часи. Щодня у складних бойових умовах, під кулями та ракетами російських терористів ціною свого життя наші незламні захисники перешкоджають штучному роз’єднанню країни, демонструючи надлюдські риси характеру. Сьогодні для багатьох українців питання свободи та волі, як ніколи, є важливим. Ми всі спільно боремося за те, аби Гімн України лунав на всій території, у кожному куточку нашої незламної держави. Він закликає українців пам’ятати про минулу й сьогоденну славу Батьківщини, про високу жертовність її синів і дочок у боротьбі за волю й незалежність. Про все це йшлося в розповідях і віршах юних читців. До них приєднався Іван Бобрик зі своєю авторською поезією.

У різний час, коли відбуваються кардинальні події, будь-яка жива мова породжує неологізми – створені умовами слова, терміни чи фрази, що описують нову навколишню дійсність. Природно, що така подія, як повномасштабне вторгнення росії в Україну, призвела до нового сплеску словотворення. Юрій-Радомир Присяжню запропонував присутнім ознайомитись зі словником неологізмів, породжених війною (кіборги, банднромобіль, задвохсотити, аналоговнєт, рашизм та інші). Тематичне відео, яке Володимир Зеленський продемонстрував у Конгресі США, завершило перший блрок виступів.

Напевно, кожен українець зараз задумується над тим, що ж буде, коли закінчиться війна? Що ж буде після цих страшних мук? Тому друга частина заходу пройшла у форматі флешмобу «Коли закінчиться війна» з участю ведучих, до яких долучилися Артем Воронко, Іван Ремізович, Олександр Кібляр, Юлія Кутрань, Єлізар Гуцало.

Сьогодні, напевно, кожен українець особисто знає хоча б одну людину, котра зараз відстоює незалежність України на передовій. І навряд тільки одну. Це рідна людина, коханий, кохана, друг, товариш, батько, брат, шкільний вчитель, знайомий з двору тощо… Вони не прагнули стати героями, але, безперечно, ними стали. Здається, сама українська земля думає про них кожен день і молиться, щоб вони вистояли, і щоб повернулись живими. А там, серед смертельних боїв, наші воїни навіть пишуть вірші та пісні. На завершення програми про історію пісні «За териконами» авторства Михайла Стасута (позивний Міша Скорпіон) розповіла Катерина Казмірук.

За технічне забезпечення заходу відповідав Костянтин Чуловський.

Отож, такі заходи - не просто вшанування пам'яті. Це наша спільна історія, яка пишеться кожного дня, кожної хвилини. Історія мужності, відваги та незламності духу людей, які прагнуть Перемоги. Коли в кожного з нас болить душа за Україну…

 428508373 1022555172663961 4067482537761141351 n
 428509294 1022555385997273 2110872943414282171 n
 431041717 1022555489330596 5657670015613892733 n
 431057472 1022555139330631 8867528245253710788 n
 431076604 1022555222663956 8444462999839964108 n
 431106820 1022555289330616 2275749255088886110 n